Роман ShaRP (![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small} roman_sharp) wrote,@ 2008-09-12 03:01:00 |
|
Для любителей этого дела. И.О.Начальник СБУ - Великий Мифоборец
"Зеркало Недели", № 30 (709) 16 — 22 августа 2008, Валентин Наливайченко: «Мы должны стать более трезвомыслящими и национально эгоистичными»
— От одного из ваших предшественников в начале века мне довелось слышать о существовании сценария раскола Украины. События 2004 года сделали эти, на тот момент, казалось бы, фантастические, теории — темой публичного обсуждения. Сохраняется ли с точки зрения СБУ на сегодняшний день реальная возможность реализации этого сценария? Работает ли кто-то над его воплощением?
— Первое, самое главное. Грязная работа спецслужб, когда внутри страны придумывается какой-то сценарий, затем подбрасывается обществу для обсуждения и потом спецслужбы, сочинившие же его, радостно рапортуют о том, что они этот сценарий обезвредили, — это не наш стиль работы. Второе — в том числе и ваше издание в свое время показало, кто писал сценарий раскола Украины и кто использовал провокативные ролики в предвыборной гонке. И в этом процессе было украинцев больше, чем иностранных спецслужб. Лучший путь сохранения целостности Украины — это исчезновение данного сценария из наших голов. На мой взгляд, попытки расколоть нас начались намного раньше 2004 года: Украину раскололи голодом, и не одним, а после этого национальное движение ОУН—УПА старалось объединить Украину. Я четко вижу в архивных документах, что сценарий выписывался еще сталинским режимом, когда голодом была уничтожена Восточная Украина. В дома умерших и высланных заселялись другие люди. Депортации продолжались до 70-х годов в Казахстан и другие республики. Нам вбивали в головы, что УПА — это малочисленное бандформирование, действующее только на Западной Украине, а мы, изучив архивы, реально посчитали: до полумиллиона человек принимали участие в освободительном движении. Но все это подавалось сценаристами от ЧК и НКВД как две разные Украины. На самом деле это всегда была одна и та же страна, одна и та же освободительная идея. О чем мы говорим? О какой «другой» Западной Украине? В Донецке была ОУН. Нет раскола. Его выдумали при Сталине, а потом бомбили страну мифами и террором.
— Однако и сегодня существует практика применения тезисов, которые одновременно являются и электоратообразующими, и раскольническими...
— Они опираются на мифы, эти тезисы. Мы сделаем все от нас зависящее, чтобы эти мифы развенчать. А в отношении реальности или нереальности сценария — мы не допустим этого. Ни СБУ, ни МИД, ни другие. И не столько силовики здесь важны, сколько абсолютно гражданские министерства: юстиции, культуры, образования. Вот в этом суть. Тогда никаких сценариев не будет, и мы не будем о них читать.
Посилання
— Від одного з ваших попередників на початку століття мені довелося чути про існування сценарію розколу України. Події 2004 року зробили ці, на той момент, здавалося б, фантастичні, теорії — темою публічного обговорення. Чи зберігається сьогодні, на думку СБУ, реальна можливість реалізувати цей сценарій? Чи працює хтось над його втіленням?
— Перше, найголовніше. Брудна робота спецслужб, коли всередині країни вигадують якийсь сценарій, потім підкидають його суспільству для обговорення, а тоді спецслужби, котрі його самі ж і склали, радісно рапортують, що вони цей сценарій знешкодили, — це не наш стиль роботи. Друге — зокрема й ваше видання свого часу показало, хто писав сценарій розколу України й хто використовував провокаційні ролики в передвиборній гонитві. І в цьому процесі було українців більше, ніж іноземних спецслужб. Найліпший шлях зберегти цілісність України — це вивітрювання цього сценарію з наших голів. На мій погляд, спроби розколоти нас почалися набагато раніше 2004 року: Україну розкололи голодом — і не одним, а після цього національний рух ОУН—УПА намагався об’єднати Україну. Я чітко бачу в архівних документах, що сценарій виписувався ще сталінським режимом, коли голодом було знищено Східну Україну. В будинки мертвих і висланих заселялися інші люди. Депортації тривали до 70-х років — до Казахстану та інших республік. Нам вбивали в голови, що УПА — це нечисленне бандформування, яке діє тільки на Західній Україні, а ми, вивчивши архіви, реально порахували: до півмільйона людей брали участь у визвольному русі. Але все це сценаристи від ЧК і НКВД подавали як дві різні України. Насправді це завжди була та сама країна, та сама визвольна ідея. Про що ми говоримо? Про яку «іншу» Західну Україну? В Донецьку була ОУН. Немає розколу. Його вигадали при Сталіні, а потім бомбили країну міфами й терором.
— Проте й сьогодні існує практика застосування тез, які одночасно є й електоратотворними, й розкольницькими...
— Вони спираються на міфи, ці тези. Ми зробимо все від нас залежне, аби ці міфи розвінчати. А щодо реальності чи нереальності сценарію — ми не допустимо цього. Ні СБУ, ні МЗС, ні інші. І не так силовики тут важливі, як цілковито цивільні міністерства: юстиції, культури, освіти. У цьому суть. Тоді жодних сценаріїв не буде, і ми не будемо про них читати.
"Зеркало Недели", № 30 (709) 16 — 22 августа 2008, Валентин Наливайченко: «Мы должны стать более трезвомыслящими и национально эгоистичными»
— От одного из ваших предшественников в начале века мне довелось слышать о существовании сценария раскола Украины. События 2004 года сделали эти, на тот момент, казалось бы, фантастические, теории — темой публичного обсуждения. Сохраняется ли с точки зрения СБУ на сегодняшний день реальная возможность реализации этого сценария? Работает ли кто-то над его воплощением?
— Первое, самое главное. Грязная работа спецслужб, когда внутри страны придумывается какой-то сценарий, затем подбрасывается обществу для обсуждения и потом спецслужбы, сочинившие же его, радостно рапортуют о том, что они этот сценарий обезвредили, — это не наш стиль работы. Второе — в том числе и ваше издание в свое время показало, кто писал сценарий раскола Украины и кто использовал провокативные ролики в предвыборной гонке. И в этом процессе было украинцев больше, чем иностранных спецслужб. Лучший путь сохранения целостности Украины — это исчезновение данного сценария из наших голов. На мой взгляд, попытки расколоть нас начались намного раньше 2004 года: Украину раскололи голодом, и не одним, а после этого национальное движение ОУН—УПА старалось объединить Украину. Я четко вижу в архивных документах, что сценарий выписывался еще сталинским режимом, когда голодом была уничтожена Восточная Украина. В дома умерших и высланных заселялись другие люди. Депортации продолжались до 70-х годов в Казахстан и другие республики. Нам вбивали в головы, что УПА — это малочисленное бандформирование, действующее только на Западной Украине, а мы, изучив архивы, реально посчитали: до полумиллиона человек принимали участие в освободительном движении. Но все это подавалось сценаристами от ЧК и НКВД как две разные Украины. На самом деле это всегда была одна и та же страна, одна и та же освободительная идея. О чем мы говорим? О какой «другой» Западной Украине? В Донецке была ОУН. Нет раскола. Его выдумали при Сталине, а потом бомбили страну мифами и террором.
— Однако и сегодня существует практика применения тезисов, которые одновременно являются и электоратообразующими, и раскольническими...
— Они опираются на мифы, эти тезисы. Мы сделаем все от нас зависящее, чтобы эти мифы развенчать. А в отношении реальности или нереальности сценария — мы не допустим этого. Ни СБУ, ни МИД, ни другие. И не столько силовики здесь важны, сколько абсолютно гражданские министерства: юстиции, культуры, образования. Вот в этом суть. Тогда никаких сценариев не будет, и мы не будем о них читать.
Посилання
— Від одного з ваших попередників на початку століття мені довелося чути про існування сценарію розколу України. Події 2004 року зробили ці, на той момент, здавалося б, фантастичні, теорії — темою публічного обговорення. Чи зберігається сьогодні, на думку СБУ, реальна можливість реалізувати цей сценарій? Чи працює хтось над його втіленням?
— Перше, найголовніше. Брудна робота спецслужб, коли всередині країни вигадують якийсь сценарій, потім підкидають його суспільству для обговорення, а тоді спецслужби, котрі його самі ж і склали, радісно рапортують, що вони цей сценарій знешкодили, — це не наш стиль роботи. Друге — зокрема й ваше видання свого часу показало, хто писав сценарій розколу України й хто використовував провокаційні ролики в передвиборній гонитві. І в цьому процесі було українців більше, ніж іноземних спецслужб. Найліпший шлях зберегти цілісність України — це вивітрювання цього сценарію з наших голів. На мій погляд, спроби розколоти нас почалися набагато раніше 2004 року: Україну розкололи голодом — і не одним, а після цього національний рух ОУН—УПА намагався об’єднати Україну. Я чітко бачу в архівних документах, що сценарій виписувався ще сталінським режимом, коли голодом було знищено Східну Україну. В будинки мертвих і висланих заселялися інші люди. Депортації тривали до 70-х років — до Казахстану та інших республік. Нам вбивали в голови, що УПА — це нечисленне бандформування, яке діє тільки на Західній Україні, а ми, вивчивши архіви, реально порахували: до півмільйона людей брали участь у визвольному русі. Але все це сценаристи від ЧК і НКВД подавали як дві різні України. Насправді це завжди була та сама країна, та сама визвольна ідея. Про що ми говоримо? Про яку «іншу» Західну Україну? В Донецьку була ОУН. Немає розколу. Його вигадали при Сталіні, а потім бомбили країну міфами й терором.
— Проте й сьогодні існує практика застосування тез, які одночасно є й електоратотворними, й розкольницькими...
— Вони спираються на міфи, ці тези. Ми зробимо все від нас залежне, аби ці міфи розвінчати. А щодо реальності чи нереальності сценарію — ми не допустимо цього. Ні СБУ, ні МЗС, ні інші. І не так силовики тут важливі, як цілковито цивільні міністерства: юстиції, культури, освіти. У цьому суть. Тоді жодних сценаріїв не буде, і ми не будемо про них читати.
